Як написати сторінки відповідності вимогам за допомогою агента для програмування

Написання політики конфіденційності — здебільшого переписування. Складну частину — з’ясування того, що ваш застосунок насправді збирає, — закривають файли, які вже лежать у вашому репозиторії, а це саме та робота, з якою добре справляється агент із доступом до файлової системи.

Що агент справді може вивести

Лише з файлів збірки, нічого вас не питаючи:

Факт	Звідки він береться
Назва застосунку	strings.xml app_name, CFBundleDisplayName, pubspec.yaml, app.json
Application id / bundle id	applicationId у Gradle, PRODUCT_BUNDLE_IDENTIFIER у проєкті Xcode
Платформа	Які з цих файлів існують
Збір даних	Кожен сторонній SDK у build.gradle, Podfile, Package.swift, pubspec.yaml, package.json
Дозволи та рядки опису використання	AndroidManifest.xml, Info.plist
Ідентифікатор рекламного видавця	Ідентифікатор застосунку AdMob у маніфесті чи plist
Запропонований URL у Play	Побудований з application id — пропозиція, а не факт, адже застосунку може не бути в магазині

Ця таблиця — суть політики конфіденційності. Вона ж є відповіддю на питання “що збирає мій застосунок”, у якому більшість розробників помиляються, відповідаючи з пам’яті, і не помиляються, коли читають файли.

Чого він не може знати й мусить запитати

Агент, який це вигадує, гірший, ніж відсутність агента:

• Назву вашої юридичної особи та юрисдикцію, зазначену у ваших умовах.
• Адресу підтримки, яку ви справді читаєте. Він ніколи не повинен угадувати її з конфігурації git чи з логіна розробника Apple, знайденого у файлі fastlane.
• Ваш справжній App Store id, якщо його немає в конфігурації fastlane, — числовий id вивести неможливо.
• Чи застосунок уже опубліковано і на якій сторінці в магазині.
• Бізнесові факти: чи продаєте ви підписки, чи є діти цільовою аудиторією, чи передаєте ви дані партнерові, який не залишає слідів у списку залежностей.
• Будь-що про ваш бекенд. Ніщо в репозиторії не каже, як довго ви зберігаєте дані.

Хороший результат виглядає так: усе, що можна вивести, виведено з файлом і рядком, звідки воно взялося, а залишається короткий список питань, на які можете відповісти лише ви.

Межі, на яких варто наполягти

Перш ніж допускати будь-якого агента до цього, визначтеся з таким — саме це відрізняє корисний інструмент від джерела ризику:

1. Ніщо не публікується без натискання людини. Згенерована юридична сторінка, що стає публічною без перевірки, — це весь ризик в одному реченні.
2. Кожен виведений факт має джерело. “Я знайшов firebase-crashlytics у app/build.gradle:47” можна перевірити; “ваш застосунок збирає діагностичні дані” — ні.
3. Він не комітить і не пушить. Запропонувати diff — це допомога; переписати ваш репозиторій — ні.
4. Він надсилає за межі вашого комп’ютера мінімум. Вивести факти локально й надіслати висновки — зовсім не те саме, що завантажити ваш вихідний код.
5. Він каже, чого не знає. Агент, що заповнює заповнювач правдоподібним реченням, створив документ про відповідність вимогам, який містить здогадку.

Поставте ці п’ять питань будь-якому інструменту цієї категорії, зокрема й нашому.

Де людина лишається в процесі

Агент складає чернетку; рішення ухвалюєте ви. Конкретно саме ви:

• підтверджуєте відповіді на питання, які він не зміг вивести;
• читаєте розділ про сторонні сервіси — ту частину, яку рецензент порівнює з вашою формою Data safety;
• визначаєте строки зберігання, бо лише ви знаєте свій бекенд;
• натискаєте «опублікувати»;
• заповнюєте поля в консолі магазину — жоден агент не повинен перебувати у вашій Play Console.

Якщо ваш застосунок стосується грошей, даних про здоров’я чи дітей, година роботи юриста все одно має бути в цьому списку. Шаблон, складений на основі доказів, — кращий початок, ніж порожня сторінка; але це не консультація.

Що тут робить AppFoyer

Є плагін для Claude Code. Ви встановлюєте його, кажете “make this app store-ready”, і skill читає ваші файли збірки, виводить наведену вище таблицю з файлом і рядком для кожного факту, питає лише те, чого не зміг знайти, і складає чернетки всіх п’яти сторінок плюс app-ads.txt. Потім він дає вам URL для перегляду в дашборді.

Межі, описані вище, забезпечуються технічно, а не лише обіцяються. Облікові дані агента відкривають фіксований набір інструментів — перегляд і читання застосунків, їх створення (по одному на flavor), оновлення налаштувань, чернетки сторінок, app-ads.txt, чекліст, іконка застосунку та власна адреса, — і публікації серед них немає: request_publish дає вам посилання, а не живу сторінку. Іконка й адреса — дві речі без кроку чернетки, тому агент повідомляє, коли їх установив, і не замінить адресу, якою ви вже користуєтеся, не запитавши. Агент не може опублікувати чи зняти з публікації, видалити застосунок, змінити канали сповіщень або торкатися вашої скриньки запитів на видалення; це дії лише в межах сеансу, які ви виконуєте самі. Повний список інструментів і робочі приклади — на сторінці документації агента. Skill ніколи не комітить і не пушить і пропонує diff лише тоді, коли ви просите його вбудувати готові URL назад у застосунок.

Якщо ваш агент — не Claude Code, а Cursor, Codex чи чат-асистент, для сторінки конфіденційності є маршрут через копіювання та вставлення: редактор дає вам промпт, уже заповнений даними вашого застосунку, ви запускаєте його будь-де та вставляєте відповідь назад. Промпт і пояснення, чому він сформульований саме так, — у посібнику Як написати політику конфіденційності за допомогою AI-асистента.

Якщо агента у вас немає, те саме доступне як коротка форма. Шлях з агентом швидший, бо відповіді вже є у вашому репозиторії, — але це не інший продукт.

Офіційні джерела

• Надання інформації для розділу Data safety в Google Play — Довідка Google Play Console, про те, що дані SDK декларуєте саме ви
• Відомості про конфіденційність застосунку в App Store — Apple
• Конфіденційність і безпека у Firebase — приклад розкриття для окремого SDK, яке читає агент